«Цінностям ми не можемо навчитися,

 цінності ми повинні прожити...»

Віктор Франкль

 

Доброго дня шановні відвідувачі!

 

В даній рубриці хочу висловити своє бачення про бойові мистецтва та довести до Вас основну ідею та мету заснування Клубу бойових мистецтв «Тора-Кай».

 

Трішки теорії

 

Мистецтво, словами теоретиків це одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність. Будь-яке мистецтво включає в себе два рівні.

 

Перший – це прийоми майстерності, які використовуються в даному мистецтві. Наприклад, в поезії існує чітка класифікація розміру вірша, типів рим і так далі.

 

Другий – це особистий талант до творчості, який і робить з учня майстра.

 

 

На Сході, з його синкретичним мисленням, мистецтву та майстерності вчили в будь-якій школі. Тому японці, завдяки притаманному їм новаторському способу мислення та традиціоналізму поглядів, змогли поєднати на перший погляд несумісне у багатьох сферах їхнього життя. Для прикладу, у Японії просте чаювання змогли перетворити на цілу релігію.

 

Бойове мистецтво (яп. 武道 [будо]), за визначенням, це різні системи єдиноборств і самозахисту переважно східно-азіатського походження, які розвивалися головним чином як засоби ведення рукопашного поєдинку. В даний час практикуються в багатьох країнах світу в основному у вигляді спортивних вправ, що ставлять своєю метою фізичне і духовне вдосконалення. Бойові мистецтва поділяються на напрями, види, стилі і школи. Існують як досить старі бойові мистецтва, так і новостворені. Бойові мистецтва і єдиноборства серед практикуючих прийнято називати загальним терміном кемпо або будо.

Будь-яке мистецтво немислиме без творчого підходу. Легко перифразуючи класика можна сказати, що творчість – це діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо). Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого витвору мистецтва. Бойові мистецтва, якщо сприймати їх саме як системне мистецтво, а не як бійку, тому не виключення.

 

Трішки історії

 

Бойовими мистецтвами я почав займатися з дитинства. До 2007 року в арсеналі вже були тренування з греко-римської боротьби, карате, джиу-джитсу. У 2007 році я почав пізнавати айкідо, іайдо, джодо одразу на прикладі різних шкіл та стилів.

Цікавим був такий досвід. Оскільки, незважаючи на різноманітність форм, методів викладення технік та підходів до навчання практикуючих, у мене була можливість черпати і відразу співставляти отриману інформацію. Незважаючи на попередній багаж знань у бойових мистецтвах та досить високий рівень фізичної сили, я зіткнувся із ситуацією коли прийоми перестають працювати або стають мало ефективними. І це спонукало мене почати систематичне навчання практично із самого початку, шукаючи при цьому ті техніки і той підхід для їх вивчення, коли все починає працювати та може бути використане у реальних поєдинках.

Навчаючись новому, я поневолі використовував набуті навики. Як це не дивно, з кожним наступним роком навчань та практики почав помічати та розуміти основи та головну ідею того чим займався до цього. Згодом я виробив для себе головну стратегію, яка і стала основною ідеологією для створення клубу бойових мистецтв «Тора-Кай».

 

Головна ідеологія 

«Не має сильних і слабких людей,

 є треновані і не треновані»

 

Колись Мені на очі потрапив уривок із книги Майстра Ю Бо «Таємниці кунг-фу» у якій автор висловлював думку про основи східних бойових мистецтв. На думку автора від бійки бойове мистецтво відрізняється методичним та творчим підходом до навчання та застосування. За ідеологією країн Сходу, творчість неможлива без самостійного підбору інформації, вибору способу її реалізації. З автором цієї книги не можна не погодитись. У кожного свій смак, свій стиль, своє бачення та розуміння побаченого. Дуже важливо порівнювати все зі своїми можливостями. Необхідно також вчитися поєднувати різні знання, методи, стилі. Творчість дає кращі результати, коли ввібрати та використовувати попередній досвід.

 

Великим реформатором у підходах до вивчення східних єдиноборств по праву вважається Брюс Лі з його стилем боротьби «Джит Кун-До». У перекладі з китайської Джит Кун-До означає «шлях випереджаючого кулака».

По суті свого вчення Брюс Лі не пропагував бойове мистецтво, більше того, він сподівався показати справжнє відчуття «взаєморозуміння» себе з оточенням. Але порозуміння не може бути даровано, воно повинно бути знайдено кожною людиною самостійно. Допомога, яку пропонує своїм вченням Брюс Лі, це стимулювання здатності допомагати собі самостійно. Знання і розуміння - не одне й те саме. Знання базується на попередньому досвіді; розуміння – на досвіді сьогодення.

 

Брюс Лі намагався уявити методи Джит Кун-До, як відображення природи, Дао (кит. 道, буквально — «шлях», в етиці – сенс життєвого шляху людини), як засіб виразу, який може бути використано, але не може бути виражено словами, осягнуте розумом або зафіксовано у вигляді системи.

Існує багато версій. Справжній же сенс цього поняття – це пристосованість, тобто вміння пристосовуватися до оточення та до супротивника. Той, хто найкраще пристосовується до обставин, що змінюються, і є тим, хто виживає. І це не обов'язково найсильніший.

Брюс Лі вдало проілюстрував цю філософію, відобразивши древній принцип Джиу-джитсу в початковій сцені, яку він задумав для фільму «Гра зі смертю», коли гілка міцного, але не гнучкого дерева тріскається і відламується під вагою снігу, а гнучка верба схиляється і сніг з'їжджає по її гілкам , не завдаючи дереву ушкоджень.

 

Поступово з філософії Джит Кун-До виникає питання про природу взаємозв'язку між «формою» і «свободою», яка виражається як здатність пристосовуватися до життя. Підтримка форми відноситься до багатьох речей. Це ефективне виконання прийомів, економія руху і усвідомлення потоку енергії, яка включає і розум, і почуття. І все це в поточних і мінливих умовах життя.

 

• Володіти гарною Фізичною формою означає мати здатність знаходити найбільш ефективні й оригінальні шляхи використання природного потоку енергії. Ця здатність включає врівноваженість в стані спокою і руху, а також відсутність непотрібної напруги під час використання тіла, як єдиного цілого, таким чином, щоб кожна частина координується в добре синхронізованій дії та реакції. Зосереджено, стійко, у вертикальній стійці.

• Хороша Ментальна форма означає позбавлення від порожніх переживань, тривог і сумнівів, а в момент появи їх – переорієнтацію своєї уваги на корисний процес активного мислення чи усвідомлення фізичної форми.

• Хороша Емоційна форма означає здатність відчувати впевненість навіть при відсутності очевидних причин для цього, так щоб це відчуття саме служило причиною впевненості. Щоб бути впевненим, потрібні реальні зусилля.

 

Все це було найважливішими принципами, з якими Брюс Лі прагнув прожити своє життя.

 

Про наш клуб

 

«Тора-Кай» (яп. 虎会) у перекладі з японської означає «Школа Тигра».

У стародавній символіці тигр, природно, міг існувати лише в країнах Азії, де його сила викликала захоплення і страх. Боги і герої носили тигрове хутро, а Боги-захисники відображалися верхи на тиграх. Тигр символізував нищівну міць бога, якого супроводжував. Запряжений в його колісницю тигр означав руйнування, що передує відродженню та пришвидшує його.

У Стародавньому Китаї тигр символізує пристрасть, могутність і відвагу. Його життєва сила і енергія робили його звіром янь (чоловіче начало), тоді як білий тигр асоціювався з інь (жіночим началом). Разом ці тигри утворювали гармонійне поєднання та символізували досконалість. Тигр в Китаї – цар звірів, повелитель всіх тварин, які живуть на суші. Коли він має символіку янь, то, відповідно до китайської символіки, займає місце, аналогічне леву на Заході, і уособлює владу, мужність, військову силу і лють, яка потрібна йому як захиснику.

 

У японську культуру шанування тигра (яп. 虎 [тора]), який, судячи з усього, одночасно з людиною ніколи не мешкав на островах Японського архіпелагу, прийшло із Китаю. У середньовіччі вважалося, що, якщо людина навіть просто вмивалася водою, в якій колись відбилася голова тигра, то дух її зміцниться і хоробрість підвищиться.

Мужній самурай часто ототожнювався з тигром. Такі «тигрові» якості воїна, як сміливість, володіння бойовими мистецтвами і лють в бою, по кодексу Буши-до повинні були підкорятися почуттю обов'язку та відданості.

Японці дуже чутлива нація, вони у всьому бачать якийсь особливий сенс. Кольори для них також символічні. Для них це не просто райдужні фарби, це певні символи. Чорний колір в Японії – це колір радості. Білий – божественний колір, символ світла, чистоти та істини. Жовтий колір – колір золота, символ сонця та влади. Червоний колір це символ життя.

 

В емблемі нашого клубу символічно відображені всі ці кольори. Основу символіки складають три головні принципи (правил), які відображені у вигляді трьох червоних тигрів у гармонійному сплетінні. Правила нашого клубу принципово прості:

Як наочний приклад, Брюс часто розповідав історію про дзенського ченця, який скористався човном для переправи через річку, а переправившись, для ночівлі розпалює багаття з того самого човна. Суть цієї розповіді в тому, що необхідно використовувати те, що вже одного разу виявилося корисним, в іншій формі для інших цілей.

«Простий шлях – правильний шлях», казав Брюс Лі: «у бійці нікому немає діла до краси. Головне – упевненість, відточені навички і точний розрахунок. Тому, в методі Джит Кун-До, я намагався відобразити принцип «виживання найбільш пристосованого», де чим менше порожніх рухів і енергії, ти ближче до мети».

Основною метою нашого клубу є об’єднання однодумців на шляху до вмілого поєднання фізичного і духовного при вивченні різних видів бойових мистецтв з метою досягнення досконалості у вмінні перемагати.

 

 

Президент Львівської обласної громадської організації

«Клуб бойових мистецтв «Тора-Кай»

Василь Ганіткевич

вибирай

поряд з вивченням базових технік слід шукати та самостійно визначати те, що підходить саме тобі та буде працювати у поєдинку;

 

поєднуй

віддаючи шану школі бойових мистецтв, яка домінує у твоїй техніці ведення поєдинку, навчайся іншим видам бойовим і не тільки мистецтв. Вбирай та поєднуй краще з усього чим займаєшся;

 

вдосконалюй

аналізуй вибране, поєднуй краще та тренуйся не заради проведення часу а заради постійного духовного та фізичного зростання на шляху до досконалості.